Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/4664/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016

зі справи № 910/4664/16

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - Банк)

до Антимонопольного комітету України (далі - АМК), м. Київ,

про визнання рішення недійсним,

за участю представників сторін:

позивача - Тузової В.О.,

відповідача - Максименко А.П.,

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення АМК від 22.12.2015 № 644-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2016 (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 (колегія суддів у складі: Скрипка І.М. - головуючий суддя, судді Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.), у задоволенні позову відмовлено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статті 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та статей 50, 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Банк просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

АМК подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- на адресу АМК надійшла заява від 04.02.2015 громадянки ОСОБА_5 на дії Банку під час здійснення розрахунків за квитки на сайті авіакомпанії .klm.com/ua, які полягали у неправомірному списанні з дебетового карткового рахунку коштів за придбані авіаквитки понад суми, виставленої продавцем. Громадянка в своєму зверненні зазначила, що такі дії Банку можуть кваліфікуватись як зловживання монопольним становищем на ринку;

- у зв'язку з тим, що з'ясування питання наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях Банку потребувало отримання додаткової інформації, яка не могла бути надана громадянкою ОСОБА_5, АМК листом від 06.03.2016 № 129-17/04-2062 повідомив її, що розгляд заяви продовжено на 60 календарних днів;

- АМК до Банку надіслано вимогу від 09.04.2015 № 129-29/04-3677 "Про надання інформації" (далі - Вимога № 1), у якій запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня її отримання надати АМК визначену інформацію;

- Вимогу № 1 отримано Банком 14.04.2015, останнім днем надання Банком інформації за нею було 24.04.2015;

- позивачем не надано інформації на Вимогу № 1;

- АМК надіслав ОСОБА_5 листа від 12.05.2015 № 129-17/04-4959, відповідно до якого наявна у АМК інформація, отримана під час дослідження порушеного питання, не давала підстав для висновку про наявність або відсутність ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях Банку. АМК з власної ініціативи продовжує дослідження питання здійснення Банком розрахунків банківськими платіжними картками в мережі Інтернет за товари, роботи та послуги, за результатами якого, у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, АМК будуть вжиті заходи в межах повноважень;

- АМК вдруге до Банку надіслано вимогу від 11.06.2015 № 129-29/04-6090 "Про надання інформації" (далі - Вимога № 2), у якій пропонувалося у 10-денний строк з дня її отримання надати АМК визначену інформацію;

- Вимогу № 2 отримано Банком 16.06.2015, останнім днем надання Банком інформації за нею було 26.06.2015;

- Банком листом від 02.07.2015 № Э.DOG_POD/3-43826 надано АМК інформацію на Вимогу № 2 поза межами строку;

- Рішенням АМК:

визнано, що Банк вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210, у вигляді неподання інформації АМК на вимогу державного уповноваженого АМК від 09.04.2015 № 129-29/04-3677 у встановлений ним строк (пункт 1);

за вчинення зазначеного порушення на Банк накладено штраф у розмірі 13 600 грн. (пункт 2);

визнано, що Банк вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210, у вигляді неподання інформації АМК на вимогу державного уповноваженого АМК від 11.06.2015 № 129-29/04-6090 у встановлений ним строк (пункт 3);

- за вчинення другого порушення на Банк накладено штраф у розмірі 13 600 грн. (пункт 4).

Причиною виникнення даного судового спору є питання щодо наявності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Відповідно до статті 3 Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659) основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частиною сьомою статті 6 Закону № 3659 Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Частиною сьомою статті 11 Закону № 3659 встановлено, що державні уповноважені є членами Антимонопольного комітету України як вищого колегіального органу.

Згідно з пунктом 6 статті 16 названого Закону державний уповноважений Антимонопольного комітету України наділений, зокрема, такими повноваженнями: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках - вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України з огляду на вимоги статті 33 ГПК України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і про отримання його від підприємства зв'язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

З іншого боку, законодавством України не передбачено і якоїсь спеціальної форми, а так само і порядку надсилання відповіді на запит про надання інформації. Отже, така інформація може надаватися в будь-якій не забороненій законом формі та спосіб, з огляду, водночас, на те, що заперечення органом Антимонопольного комітету України подання суб'єктом господарювання інформації потребує подання останнім належних доказів на підтвердження своїх доводів стосовно належного виконання обов'язку з надання витребуваної інформації.

Такі правові позиції викладено і в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

З установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що інформацію у Банка було витребувано державним уповноваженим АМК саме в зв'язку з розглядом на той момент заяви про наявність ознак вчинення Банком порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Таким чином, АМК у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у Банка відповідну інформацію.

Статтею 22 Закону № 3659 визначено, зокрема, що:

- вимоги органу Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;

- невиконання вимог органу Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 221 Закону № 3659 передбачено, що суб'єкти господарювання, інші юридичні особи, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно з статтею 60 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність":

- інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею;

- банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації.

За приписами пункту 3 частини першої статті 62 цього Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема: на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи; органам Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

Пункт 13 статті 50 Закону № 2210 визначає неподання інформації, зокрема, Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення строки як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до абзацу четвертого частини другої та частини шостої статті 52 Закону № 2210 за порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи в розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф; рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши обґрунтованість висновків відповідача стосовно наявності в діях Банка порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації АМК у встановлені державним уповноваженим строки, за що в межах розміру, визначеного Законом № 2210, накладено штраф, дійшли обґрунтованих висновків стосовно відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним, а тому й правомірно відмовили Банку в задоволенні його позовних вимог.

Посилання скаржника на те, що будь-яка інформація, яка стала відомою Банку під час обслуговування ОСОБА_5, є банківською таємницею і може бути надана АМК лише, якщо вона є суб'єктом підприємницької діяльності і лише щодо операцій за рахунками і за конкретний проміжок часу, тоді як доказів того, що ОСОБА_5 є підприємцем не надано, а вимоги щодо надання буд-якої інформації стосовно проведення Банком операцій по рахунку названої фізичної особи, повинні були виконані лише з письмового дозволу відповідної особи не можуть братися до уваги, оскільки жодне з поставлених запитань у Вимогах № 1 та № 2 не потребувало розкриття банківської таємниці.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 зі справи № 910/4664/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя В.Селіваненко